Загадковий режисер-казкар Дель Торро: біографія та найвідоміші кінороботи митця
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Загадковий режисер-казкар Дель Торро: біографія та найвідоміші кінороботи митця
Гільєрмо дель Торо Гомес номінований майже в кожній категорії премії “Оскар”. А в Україні незабаром вийде його нова стрічка “Форма води”. Про відомого сценариста, кінорежисера-фантаста, – далі в матеріалі.
Гільєрмо дель Торо Гомес народився 9 жовтня 1964 року в Гвадалахарі, у Мексиці, у строгій католицькій родині. Він ходив у школу для хлопчиків і виховувався в досить суворих умовах, але все одно обожнював фільми жахів.
Особливо йому подобалися такі стрічки, як «Ніч живих мерців», «Чорна неділя». Найбільше маленький Гільєрмо мріяв самостійно зняти який-небудь фантастичний фільм. Після школи він поїхав в Америку, щоб вчитися майстерності гримера і створення спецефектів у відомого майстра Діка Сміта ( «Екзорцист», «Голод»). Після навчання Гільєрмо повернувся в Мексику і заснував свою кіностудію зі створення спецефектів, займався продюсуванням фільмів і працював на телебаченні – режисирував мексиканські програми.
Свій перший повнометражний фільм він зняв у 1993 році. Фільм жахів «Хронос» Гільєрмо створив за своїм сценарієм. Стрічка розповідає про те, як одного разу господар антикварного магазину знаходить пристрій, що дарують безсмертя, і зрозуміло, знахідка призводить до холодить душу наслідків. Дебют молодого режисера виявився вдалим. «Хронос» номінували на головний приз Московського кінофестивалю, отримав престижну нагороду на Канському кінофестивалі (Приз компанії «Мерседес-Бенц») і став володарем премії «Сатурн».
Другий фільм Гільєрмо зняв через 4 роки, вже перебуваючи в Голлівуді. В Америку його змушує переїхати неприємний інцидент – в 1997 році у нього викрали батька і утримували 72 дня, поки режисер не заплатив викуп. Після цього він зібрав речі і разом з сім’єю переїхав до благонадійну Америку. Тут він випустив свою другу стрічку – і знову фільм жахів з промовистою назвою «Мутанти» (1997). Однак картина не мала такого успіху, як «Хронос».
Після цього режисер знову повернувся на батьківщину. Свою третю роботу він представив у 2001 році – фільм «Хребет диявола» (2001) розповідає про громадянську війну в Іспанії, і в цілому не виправдовує витрачених коштів. Однак критика приймає його прихильно, а Гільєрмо знову повертається до Голлівуду. Тут він знімає сіквел «Блейд 2» (2002) з Уеслі Снайпсом в головній ролі. А потім презентує свій п’ятий фільм «Хеллбой: Герой з пекла» (2004), присвячений подіям часів Другої світової війни.
Але приголомшливу популярність і повагу кіноеліти він отримує в 2006 році, коли представляє стрічку «Лабіринт Фавна», зняту за своїм сценарієм. Фільм продовжує розпочату в «Хребті Диявола» тему громадянської війни в Іспанії і розповідає про 10-річної Офелії, яка рятується від жорстокої реальності війни в світі не менш жорстоких фантазій. Фільм 42-річного режисера удостоюється трьох премій «Оскар» (краща операторська робота, краща робота художника-постановника, кращий грим), і номінується на премію за кращий сценарій і кращий фільм на іноземній мові. Також картина отримує премію BAFTA, «Гойа», «Сатурн» і номінується на «Золоту пальмову гілку» в Каннах.
Після тріумфу Гільєрмо дель Торо міцно обгрунтовується в Лос-Анджелесі. Слідом він знімає сіквел «Хеллбой II: Золота армія» (2008) і готується до амбіційного проекту – фільму жахів «Франкенштейн» (2013).
Як продюсер, Гільєрмо дель Торо допоміг з’явитися на екранах таким фільмам, як «Поки її не було» (2008), «Бьютіфул» (2009), «Не бійся темряви» (2010), мультфільму «Кіт у чоботях» (2011) та інших відомим проектам.
Гільєрмо дель Торо: п’ять важливих фільмів режисера
Журналісти згадали ще кілька разів, коли режисер Гільєрмо дель Торо намагався нас налякати.
Мутанти / Mimic (1997)
Класичний фільм жахів у прямому сенсі цього слова з мерзенними комахами, коли хочеться заплющити очі і не дивитися. У Нью-Йорку (а де ж ще) починається страшна епідемія, що вражає дітей, причиною якої є таргани. Щоб знищити заразу, вчені-ентомологи виводять спеціальних комах – суміш богомола і терміту. Вони не можуть розмножуватися і, по ідеї, після знищення тарганів повинні і самі склеїти лапки. Епідемія переможена, ось тільки три роки по тому ці самі мутанти залишаються жити десь в підземних комунікаціях, рости і навіть харчуватися людьми. Так що перед ентомологами виникає нова проблема.
Хребет диявола / El espinazo del Diablo (2001)
Перший фільм із запланованої трилогії дель Торо на тему дитячої долі під час військових дій. Дія відбувається в дитячому притулку в Іспанії в 1939 р на рубежі між Громадянською війною і зародженням Другої світової. Сюди 13-річного Карлоса призводить друг і товариш по службі його загиблого батька. У притулку живуть тільки хлопчики, за якими доглядає доктор Касарес і директор Кармен. Крім них є ще колишній вихованець Хасінто. Він знає, що в сейфі і директриси лежить золото, тому він наполегливо намагається його вкрасти. Несподівано до новачка починає бути привид зниклого мертвого хлопчика, який прагне помститися за свою смерть, і Карлос повинен йому в цьому допомогти, тому що вбивця досі живе в притулку.
Лабіринт Фавна / El laberinto del fauno (2006)
Похмура казка, власне, отримала три премії Оскар. Тема війни і дітей, розпочата в Хребті диявола, знайшла своє продовження в Лабіринті Фавна. Сам лабіринт є, але він перебуває у вигаданому головною героїнею світі. Дівчинка приходить сюди, щоб втекти від світу, де матері немає до неї діла, вітчим (злісний капітан) її ненавидить, а навколо кипить громадянська війна в Іспанії, тоді як Друга світова вже наближається до фіналу. У лабіринті Фавн говорить маленькій героїні, що насправді вона є принцесою, просто не пам’ятає про це. Щоб довести свою справжність, вона повинна пройти три випробування.
Тихоокеанський рубіж / Pacific Rim (2013)
Вражаючий блокбастер від любителя похмурих казок, який, схоже, зробив вдалу ставку на чудовиськ з піни морської виходять. З часів приголомшуючого успіху Годзілли і всіх її нащадків тема боротьби з невідомими страховиськами з морських глибин в планетарних масштабах спливає в сучасному кінематографі не дуже часто, але завжди в точку. Згадати хоча б Монстро (Cloverfield) Джей Джея Абрамса, який для більшого реалізму знімали тремтячою камерою. При скромному за голлівудськими мірками бюджеті в $ 25 млн. Картина зібрала в прокаті $ 171 млн. А у дель Торо на виробництво фільму якраз пішло $ 180 млн. Гільєрмо придумав, що люди повинні боротися з монстрами Кайдзен за допомогою інших монстрів, яких вони створили самі – гігантські роботи-єгері. Ними керують спеціальні пілоти. До парочки з них військові змушені звернутися після невдалих спроб здолати чудовиськ. І стара гвардія береться за справу.
Багряний пік / Crimson Peak (2015)
Події готичного романтичного хоррора дель Торо розгортаються в Англії в 19 століття. Молода, що подає надії письменниця, незважаючи на симпатію до друга дитинства (Чарлі Ханнем), закохується в загадкового незнайомця – Томаса Шарпа, який приходить до її батька за допомогою в проекті глиновидобувному машини. Чарівність блідолицього баронета не діє на промисловця, зате надає гіпнотичну дію на недосвідчену Едіт. Через якийсь час молоді люди одружуються, і Томас відвозить молоду дружину в свій похмурий особняк, де разом з ним живе така ж загадкова сестра Люсіль у виконанні обрюнеченной Джесіки Честейн. Ясна річ, що старовинний будинок зберігає в собі безліч таємниць, які так і просяться назовні.
Кожні кілька років відбувається невелике диво, і в український прокат виходить новий фільм мексиканця Гільєрмо дель Торо – одного з кращих оповідачів і казкарів нашого часу.
Знімає режисер хоч і казки, але дітям на них в кінотеатри шлях замовлений, а значить знаходити фінансування для своїх ідей йому з кожним разом важче.
З “Формою води” все йде ще складніше. Це досить ексцентрична любовна історія, упакована в жанри мелодрами і шпигунського трилера. Плюс – не варто забувати про пристрасть дель Торо до натуралістичним. Але, здається, зірки нарешті зійшлися вдало. Фільм Форма води став найтитулованішим в кар’єрі режисера. Картина отримала головний приз Венеціанського кінофестивалю, два Золотих глобуси і має серйозні шанси на Оскарі.
сюжет
Початок 60-х. Балтімор. Розпал холодної війни. У секретної урядової лабораторії працює прибиральницею німа жінка на ім’я Елайза Еспозіто. Живе вона одна в квартирі над старим кінотеатром. Щовечора Елайза встає по будильнику, вмивається, готує ланч, половину якого заносить сусідові – талановитому художнику і прихованого гея Джайлз, і їде на автобусі в лабораторію.
Там її зустрічає Зельда – близька подруга, яка знає мову жестів і теж прибиральниця. Разом з напарницею Елайза миє підлогу, драїть туалети, прибирає в кабінетах. Загалом, виконує рутинні, давно завчені завдання. Одноманітне життя порушує прибуття в лабораторію нового об’єкта досліджень. А точніше суб’єкта.
Їм стає, виловлений в басейні Амазонки, людина-амфібія. Індіанці поклонялися йому як божеству. Військові хочуть приручити. Якщо не вийде – приспати і препарувати.
Елайза ж поступово переймається до суті симпатією, яка переростає в любов. А коли в справу вступає це почуття – вчинки героїв передбачити стає складно.
Таких історій Гільєрмо дель Торо не розповідав з часів Лабіринту Фавна. Зрозуміло, що і другий Хеллбой, і Тихоокеанський рубіж, і Багряний пік були по-своєму видатними роботами, але з Формою води режисер знову зняв універсальну, об’ємну, фундаментальну казку про правильно і неправильно, добро і зло, про монстрів в людській подобі і про справжнє кохання.
Кожна невелика сюжетна лінія тут служить обрамленням для центральної історії відносин Елайзи і того дивного істоти з лабораторії. Будь-то таємна закоханість Джайлза в офіціанта з одного мережевого закладу або відносини самовідданої Зельди з байдужим чоловіком. Дель Торо протиставляє щирість знедолених з уявною правотою тих, хто вважає себе господарями життя. Тих, кому суспільство з тих чи інших причин дозволило встати нагорі харчового ланцюжка.
Офіціант виявляється нікчемою, чоловік не заслуговує Зельду, а життя людини-амфібії загрожує смерть через властолюбного полковника Ричарда Стрікланд. У поведінці останнього дель Торо і знаходить причину такого дисбалансу: вся справа у владі і той факт, що належить вона часто не тим, хто її заслуговує. І користуються вони нею не для того, щоб бачити, а щоб руйнувати, втоптувати в бруд все недоступне їхньому розумінню.
На іншій чаші ваг знаходиться любов. Адже ми говоримо про мелодраму. Згідно думок Гільєрмо дель Торо, полюбити людину – значить відобразити себе в ньому. І Елайза, відчуваючи свою неповноцінність, знаходить в людині-амфібії своє відображення. Він теж не може говорити. Він теж відчуває себе чужим у світі людей. Непримітна, тиха жінка розуміє, що її єдиний шанс не втратити себе остаточно і знайти метафоричний голос – врятувати його. На допомогу їй приходять такі ж гарні і тихі люди з самих різних областей: сусід-гей, чорношкіра подруга, зворушливий радянський шпигун.
Крім іншого заворожує, як в одному фільмі уживаються мелодрама, шпигунський трилер і казка. При цьому Форма води – найсмішніша картина у фільмографії дель Торо. Тут жартують кожні п’ять хвилин. Що приємно – гумор, в основному, чорний.
У фільмі дивним чином поєднані ретро-стилістика і фантазія автора. Елайза і Джайлз живуть над старомодним американським кінотеатром, в якому крутять кіно, що відноситься до Золотого століття Голлівуду. Їхні квартири і лабораторії наповнені деталями, що якраз кінематографічним способом копіює епоху, в яку відбувалися події. У той же час, колірна гамма фільму, починаючи від шпалер і закінчуючи одягом, виконана в зелених тонах. А дія картини, немов відбувається під водою.
Джерело: bigmir.net, nv.ua, ivi.ru
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
